Мокнуть солов’ї
під дощиком весняним.
Сльози-крапельки.
Співи солов’їв
крізь весняний серпанок
світ пробуджують.
О, соловейки,
наш сад не залишайте!
Хто співатиме?
Солов’їний спів
в саду сусідськім нині.
Тиша – у моїм.
В зачаруванні
до дерева підходжу.
Пахощі сливи.
Зачарований
сливовим білоцвітом,
став, як вкопаний.
Подружуся з тим,
хто сливи білоцвітом
втішатиметься.
Розквітає слива
біля гірської хижки.
Хтось колись тут жив.
В самотню хижку
ніхто вже не приходить.
Слива квітне тут.
Весняний вітер
сливи пахощі приніс
Село в міжгір’ї.
Любить…, не любить… -
гадаю на ромашці.
Теплий літній день.
якую за поетичний відгук.
