ДШК без набоїв, просто купа заліза,
Ворог нас оточив, тільки з пекла не лізе
І горить гвинтокрил, що нам ніс допомогу
Все в диму і вогні, крім дороги до Бога
Я кричу, командир, відходити нам треба
Він мені, а куди, якщо тільки на небо
І куди ти підеш, голови не підняти
Лише лежачи тут легше «на смерть» стояти.
Через мить, каже, щось, пригадалася осінь
Як Наталці шукав, в небі хмарному просинь
На малюнках її, парку тихого врода.
Чи замінить це все хоч якась нагорода?
Я до нього, чого, що, Андрій, зачепило?
А в очах його Осінь і та, що любила ...
