Зійшла зоря засріблена на небі
У ситці темнім палко так горить
А на землі на пагорбі студеннім
Схилившись жіночка засумлена сидить.
Нема куди податися їй бідній
Спалила вщент війна рідненький дім.
Хто захистить в країні милій, рідній.
Хто допоможе встати із колін.
Підвела до зірок стражденні очі
І Отче Наш читає кожну мить.
Та не за себе, за синів і дочок
Їм ще на білім світі довго жить.
Та жіночка це ненька Україна
Укрита зморшками, душею молода
Для когось рідна матінка єдина
А інший вже забув те слово "Ма"
Вертайтеся додому сини й дочки
На пагорбі збудуйте новий дім.
Підведіть неньку, утріть синії очі
І залунає дзвін дитячих голосів
