Люблю негаласливо, непромовисто.
Замовчують секрет тонкі вуста,
Велику таїну появи космосу,
В котрому я – це ти, а ти – це я.
Люблю безхмарно.
Меж льодистих танення.
Цілунковий рятує в спеку бриз.
В глибинах неба мрії ходять зграями,
Викрешують хвостами танці іскр.
Люблю множинно митей міріадами.
Солоний погляд – море мертвих слів
Тримає на плаву усе не сказане.
Земне буття – уявність берегів.
Люблю позабережно, неприковано.
Співає погляд – зімкнені вуста.
Будує Всесвіт Бог німими мовами
«люблю».
Люблю я! –
Іскри на хвостах.
