Боляче, коли чогось не можеш,
Коли не в силах обійтись без допомоги,
Але ж все робити вільно хочеш,
І недосяжними здаються перемоги.
І гнів безжально душу випікає,
І затискає, мов змія.
І море сліз, слабинок він шукає,
Приховує твоє ім'я.
І ненависть розум на часточки розщеплює,
І хочеться себе роздерти на шматки,
І густим, тупим туманом мить так зачіплює ‒
І відблиск цей в житті дається у знаки.
І знову й знов тріщить у правилах розшарування,
І смутні звістки лунають від свідомості-гінця.
І замість результату ‒ чергове розчарування,
Яке нібито не має ні початку, ні кінця.
Ти відчуваєш брутальний, грізний стрес.
Ти відчуваєш огиду дебільну.
Проходить повз явний, радісний процес,
І день плете банальність нестабільну.
27.08.2016
