***
Завітні очі небесно-сірі,
Голос твій - найніжніша струна.
Що скоріше мене полонило? -
У вир кохання пірнув сповна.
Я не думав про перестороги,
Під водою камі’нь не шукав.
Весь в тобі розчинився, їй-богу,
Мене доля вела за рукав.
Боявся мріять, зводити плани,
Навчився жити одним лиш днем,
Щоб у мить, коли ти десь розтанеш
Не впасти духом. Життя ж-бо йде.
Як ти, я не зустрічав такої,
Хоч пів світу майже змандрував.
Ти сну позбавила і спокою,
Та більшого я щастя не знав,
Ніж милуватись погожим ранком
І твоїм спокійним тихим сном.
Хотів із тебе зліпити бранку,
Не зчувсь, як сам зробився рабом.
10.02.-16.04.2019
Руслана Ставнічук (с)
Зачасту так і буває.
