Тією зустріччю з тобою
Доволі довго я жила...
І раптом..., наче подарунок...,
Шляхами доля нас звела...
І ти здолав ті кілометри,
Крізь себе відстань пропустив;
Вже не стають між нами метри,-
Та все одно... не разом ми...
Й що сталося – нікому не відомо...,
Напевно, просто склалась доля так...,
Нас завантаживши в короткочасну кому, -
В одну-єдину мить розбила наш літак...
