Тебе як око спокушає,
Ти став заручник хтивих мрій,
Що у пшениці проростає
Мов кукіль є світогляд твій.
Вона красива, неймовірна.
Немов би квітка для очей.
Струнка, тендітна і чарівна,
Затьмарить будь що із речей.
Ти так натхненно забажаєш
Усю природу що там є,
Що ніби все життя шукаєш.
Вона до тебе заграє.
І намір лиш побудуватись,
Постать сильнішим, прорости
Добірним плодом духа статись,
Знайти приємності й нести.
На смак чужа, бур'ян основа,
Твій плід що в зернах був пітьми,
І світло слів у тіні слова,
Що стали хтивостей дітьми.
Картина бУла надприємна,
Але не автором ти був.
Й не тОбі писана, даремна...
Прийшов, побачив і забув!
Тебе твоє саме пізнає,
Знайде, захопить, звабить Рай.
Не оком зрій що спокушає,
А серцем скарб свій відчувай.
Олег Купрієнко (с) 27.01.2014р
