Роки все продовжують тихо згасати,
Іще один нишком підкравсь на поріг.
Мені все доводиться дива чекати,
Тримаючи свій несвятковий пиріг.
Я стільки навчилась: спокою і злості,
Я стільки зробила, чи це не дарма?
Навчилась стрічати непроханих гостей,
Так щиро всміхатись, що вірю і сама.
Навчилась молитись сердешно до Бога,
Навчилась кохати безтями, до дна.
Навчилась свої приручати тривоги
І знаю, в усього єдина ціна.
То зовсім не гроші, то інша валюта,
І нею багатим є кожен із нас.
Чому ми тоді поспішаєм забути,
Про те що оплатою буде лиш час?..
Спішіть же вдихнути на повні легені!
Хутчіш поринути у но́вий політ!
Допоки є щось у худенькій кишені,
Й на картці років не скінчився ліміт.