Колись ми станемо зорями.
І в ніжно-голодній пітьмі
Сіяти світло прозоре
Будемо ми - вже не ми.
Колись від усіх спогадів
Залишаться тільки чутки.
Ми будемо сяяти повагом,
Далекі, яскраві зірки.
Без волі і без пам'яті
Палають на небі вогні,
Коли на планеті з каменю
Живуть істоти земні.
Живуть сумні, не цінуючи
Свій рідкісний дар:
Шлях ногами туруючи,
Торкатися думкою хмар.
Хочу тебе кохати
Нині, тут, на землі,
Поки жовті зорі
Для нас лише ліхтарі...
