Якби ж вона одна на все життя,
Щоб вирувало в серці аж до скону.
Впадати в мить, в солодке забуття,
По венам щоб текла поки не прохолоне.
Як той вулкан щоби кипіла
І мало місця їй було...та на весь світ
як грім гриміла, як дощ щоб стукала в вікно.
Намалювала щоби очі
І в небі зорянім лягла
Хмаринкою посеред ночі
Крізь місяць ніжно пропливла.
Якби ж одна, якби навічно
Та чом тебе нема... нема?!
Все мрієм про любов одвічну
Та у серцях лишень слова...
Гарний вірш. 
