Минають дощі рясні і тумани,
Стає світлим коханої настрій.
Цвітуть вже пухнасто айстри,
Чиясь жіночка мамкою стане.
Солодка щему душевна рана,
Проблем кинула усю тайстру.
Чекає дама молодого майстра,
Кохання доки на ноги встане.
Любов з тебе не зводить очей,
Забувши геть про все на світі,
В купелі насолоді днів і ночей.
Зимою забуває, що було літо,
Багато теплих і ніжних речей,
Снігом паде на споминів віти.
(Сонет)
4 серпня 2009 р.
