Дівчина поетка, твори декламувала,
Чаруючи посмішкою, фігури станом.
Не відтягти всіх залюблених краном,
Її потужна дико експресія вирувала.
Додому мабуть з кимось прямувала,
Незнайомка з любові жаги обманом.
Забираючи почуттів приємну манну,
На папір згодом в поезіях виливала.
Іскрився тоді сліпучо голосний сміх,
Романтикою окутана вона вся була,
В куточках губ таївся зваблено гріх.
Буде від реалій життя холодна зола,
Не приноситимуть будні серцю втіх,
Любов на прицілі зради його ствола.
(Сонет)
7 серпня 2009 р.