***
Хай там що! Хай у дзеркалі сум!
Все одно уже краща не буду...
Я у вічність свою понесу
всю любов, що дали мені люди.
А якби ще насправді були
в нас можливості для перевтілень,
я б змахнула щосили крильми
і журавкою в небо злетіла,
щоб з безмежності синіх висот
подивитись на все, що лишила.
І почути, як музику з нот:
недарма ти жила, ти любила!
***
Сумний початок, та вірний висновок - любила... Тільки чому у минулму часі? 
