Особиста драма - мізерний масштаб,
Лиш зірка, що пада на землю,
Але всі маршрути звичайні щоденні,
Ураз утрачають свій смак,
І все що ми вчора відкрито любили,
Байдужості сніг замете,
Усе що було нам одвічно святе,
Розмиють буденності зливи,
Звичайно, навколо нема не вразливих,
Єдиної думки немає,
Ніхто всії правди ніколи не взнає,
Ми ж купка смішних і мрійливих,
Це броунівський рух навпаки, для сміливих,
У рамках одного проекту,
В якому охоче мовчать всім відверто,
І в печальних новинах кмітливі,
Це змова маленьких душею людей,
Великих можливостей в сумах,
Співбесіда в пекло прямо з трибуни,
За війни для штучних ідей,
Особиста драма - глобальний масштаб,
Нема панацеї від смерті,
Лишитись людиною в цій круговерті,
Можливо лиш втративши дах.
