«Росисте гроно винограду
Під вечір потягне лисиця…»
(Сімадзакі Тосон)
Коли вітер прийшов
у міста катарів
Дикі вишні достигли
в садах Провансу.
Коли осінь фарбує
пастеллю П’ємонт
Перевалом журби
йдуть та йдуть савойяри.
Альбігойці збирають зерно
в глеки порожні віри,
На сторінках старої Біблії
на полях намальовано:
Чи то люди, чи звірі.
На землях старого кляштору
виноградники та переліг,
Сонце дозрілим яблуком
козлоногому Пану до ніг,
Чорні вівці слухають Кальвіна –
дерев’яним пророком млин.
Було б у цих селах весело
але безнадія і сплін.
Савойяри несуть туман
у торбах сірих містралю,
Хто і навіщо гіркі слова
сіяв у глину краю?
Цього, оцього, де фіги й мигдаль
цвітуть, як завше, весною
Буде, буде косити чума:
людей бо нині – як гною.
А дикі вишні достигли таки
у левадах Провансу зелених,
Присмак гіркий чергової війни
чорною сіллю у венах.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А чому в Ернеста Хемінгуея "Сніги Кіліманджаро" і Африка? А чому в Германа Гессе Індія? Автор часто переносить свій твір в якусь країну і в якийсь час. Іноді далекий.
Дякую за відгук!
у Ваших словах стільки мудрості...
"Буде, буде косити чума:
людей бо нині – як гною." - йде велике очищення на Землі, тому так і відбувається.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто світ нині перенаселений і брудний. Кожного разу коли світ стає перенаселеним (хоча б відносно) і брудним починаються епідемії....
Дякую за відгук!