Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861893
Дерево влади тут росте,
хто до вершини поспішать буде?
Сходи - високі, а люди – малі,
і до вершини квапляться лиш ті.
Бува туди лиш потрапляє -
відразу стовбур забуває,
і забуває він про корені,
що живлять гілля і листки.
А їх не забувають стовбури,
хитає вітер гілля і листки,
а як сильніш повіє вітерець,
когось ухопить політичний грець.
Якщо дмухнув легенький вітерець,
то вниз умить злетів вкінець,
потрапив хтось не навмання,
хтось залишився, вітер ще трива.
На ту вершину видирались
кому так хочеться літать,
але коли вершин дістались,
так доведеться вибувать.
На кольорових кулях пролітати,
кому все доведеться описати,
знімати, малювать, розповісти,
життя описувать шляхи.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867168
11.02.2020-12.02.2020
Картина Сергія Пояркова.
