Я любові просила в Бога.
До кінця життя, до сивин.
Хай її буде зовсім трохи,
Та щоб й подих на двох один.
"Хочеш? На! Що ж ти просиш мало?
Я велику дам! Аж до зір!
Ти давно вже серцем обрала
З ким ділити її навпіл."
Намагалась любов ділити,
Потім всю її віддавала...
Під ногами вмирали квіти:
Я в коханні себе втрачала...
Та одне годилося б знати,
Поміж трьох заблукавши сосен:
Дарувати любов не варто
Тим, хто в Бога її не просять…
Оригінал:
Я просила любви у Бога.
На всю жизнь, до волос седых.
Пусть чуть-чуть, пусть совсем немного,
Только чтобы была на двоих.
Хочешь? На! Но зачем чуть-чуть?
Я тебе ее много дам!
Выбирай, с кем в ней хочешь тонуть,
И дели ее пополам.
Я пыталась ее делить…
Я пыталась ее отдать…
Я хотела ее дарить,
И ее же взамен получать.
Но секрет я один не знала,
От любви выбиваясь из сил.
Я тому ее отдавала,
Кто у Бога о ней не просил…
