Коли сон відступає уранці,
Тихим кроком, втрачаючи сенс
Вже й не сплю, калатаю у банці
Рій метеликів, східцями в денс
Звісно, випорхнуть, цей листочок
Нетерпляче чекав цілу ніч.
Потягнуся мов кішка- росточок
Чирк-чичирк, ну, невже знову в піч?
Ні, не холодно, вчора зігрілась
У тій ковдрі кудлав його сміх,
Обпоясував, мить, щоб не ділась,
Потім мовчки спустився до ніг
І приспав, і молився нівроку
Дмухав ніжно смішинкою в ніс
Я відчула, той подих глибокий
Збоку, збруя, й думок,- цілий ліс..
Пересмішник, подія, надія!
У пакунку, знов свіжий папір
Вранці солодко пахне так мрія
Напиши, наказав,- й просто вір!
У метеликів?!
