Безліч в нашім житті є доріг,
Та ведуть вони всі до могили.
Без тривог, без надій осяйних,
Вже останні розтративши сили,
Ми зійдемось, зустрінемось там
І спитаєм себе: тож чого ми
По далеких і різних путях
Одиноко йшли в край невідомий?
І чому поспішали ми так,
Надриваючи всі свої сили,
Якщо тихо повзучий черв'як
Все ж догнав нас над краєм могили?
Максім Багдановіч
Шмат у нашым жыцьці ёсьць дарог
Шмат у нашым жыцьці ёсьць дарог,
А вядуць яны ўсе да магілы.
І бязь ясных надзей, без трывог,
Загубіўшы апошнія сілы,
Мы сайдзёмся, спаткаемся там
І спытаем сябе: для чаго мы
Па далёкіх і розных пуцях
Адзінока йшлі ў край невядомы?
І чаму пасьпяшаліся так,
Напружаючы ўсе свае сілы,
Калі ціха паўзушчы чарвяк
Ўсё ж дагнаў нас ля самай магілы?