Гудок... Гудок... Аж якось раптом,
Таке ріднесеньке «Алло!»
І серце тьохнуло, і радість
Заполонила, й полилось :
– Привіт, синочку! Що там? Як ти?
– Привіт! Все добре. Граюсь, вчусь...
– Ти бабцю слухаєш?
– Аякже ж...
– Ну й молодець! Знай, я горджусь
Тобою, милий мій горобчик...
Ти ж знаєш?
– Знаю. Як, у вас?
А ще... А ще, я дуже хочу
щоб ти приїхав.
– Вибач нас...
Пробач мені і своїй мамі,
Що, в дні лихі, лишився сам,
Та все минеться і настане
Той світлий час зустрітись нам,
Сьогодні ж з бабцею і дідом
Тобі безпечніше буде...
А я приїду!.. Знай приїду,
Як тільки вишня розцвіте.
– Приїдеш? Правда?.. Ти приїдеш?
– Повір мені... Алло! Алло!..
Коли ж ти, зайшле, від нас підеш?
Щоб вже ніколи не було!
