...Не зцілилась ніколи б...
Не зцілився б нізащо...
Затинався б у повені
Та заплутався б в хащах,
Засосало б у хижії
Болота та прогалини...
Не схотілось би й вижити -
Доповзти до галявини...
Не здійнявся б ніколи вже
Із крильми, що й затоплені.
Не здійнявся б, та Сонце лиш
Пройняло знову променем,
Зачепило, та барви всі
Оголило до надлишку, -
Лише теплії сни,
Лише спокій та затишок.
...Не зцілилась ніколи б,
Не зцілився б нізащо,
Але нашії сни -
То лиш нашії хащі,
Де лиш ми здатні вижити,
Де лиш царство незаймане.
Лише ти, лише я
З оберемком конвалії...
Не зціляйся ніколи -
Завжди будь біля ліків,
Адже кожному Сонцю
Треба теж Чоловіка...