ДУША НЕМОВ НЕМОВЛЯТКО У КОЛИСЦІ
А душа, немов немовлятко у колисці!
Ранима ,то плаче ,то сміється від щастя.
Світла , чиста немов роса на зеленім листі
І прагне, лагідних, і ніжних слів та й ласки.
Душу ,можна оплювати і очорнити
Обрубати крила щоб не літала увись.
Жадані мрії її сірником підпалити
Від жалю ,буде вити як голодний рись.
А їй самотньо , одній у чотирьох стінах
Бути закритою , від всіх у золотій клітці.
І , у глухому кутку молиться на колінах...
Щебече пташка... радіє, пасхальній звістці.
Мається, побивається літає у темну ніч
Виміряє ,думкою Чумацький шлях зірками.
І не боїться , як верещить пугач , та й сич
Чекає ,у гості поважну музу з піснями.
Слухає ,Всесвіту мелодію у мовчанні
І дивиться ,у заплакане прозоре вікно.
Притихла ,зустрічає Схід Сонця на світанні
І тулиться ,до сузір'я Либідь під крило.
А душа, немов немовлятко у колисці!
Їй потрібно, блаженство... Cпів духовного храму.
Тіло ,потребує пити... їсти , манну з миски,
Душа , шукає Бога залікувати рану.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
