З плином часу, крізь роки
Куточки душі твоєї, пізнавать не стомлюсь я,
Крізь сум та радість, тугу й щастя,
Будемо ми йти нестримно і невпинно.
Крізь сум та радість,
Крізь печаль та роздум,
Перейдемо все, й усе ми почерпнемо.
Аби на старість крізь нащадків
почуватись рівними та молодими
Аби думками та тілесно,
Аби повік лишатись воєдино.
Плекаючи свої бажання,
Думки та мрії і страждання,
Дивлюсь я в очі твої у своїх мріях
В холодні ранки посмішкою гріюсь.
Щоб повернутись із країн далеких,
Щоб подорож скоріш скінчилась
І вже не подумки та снах,
А власноруч доторкнутись
Щоб покохати тебе знов,
Кохати мовби до нестями,
Хай оживе та рухається далі
фантазія та любов.
