Весна звучала вже пташиним співом,
Прокинувшись нарешті від зими...
У в ніч таку багряним впавши світлом,
Прогіркла смерть ввірвалася й у сни...
Палав Чорнобиль й смертоносні стріли,
Диявольським прикинувшись дощем,
Як вічне зарево, що попелом упало,
Накривши все пекельності плащем...
Мов вічне пекло отворилось язиками,
Що розплавляло і бетони, і граніт,
Все на шляху безжально спопеливши,
Людей й живцем тягнуло на той світ...
Роки ідуть, а гіркота зосталась
Й до нині в кожнім серці ще живе,
Той біль Чорнобелем тоді прорісши,
На покоління з покоління перейде...
26.04.2020
#поезія_Іванна_Осос