Проснувся Кінбурн з подихом весни,
із порухом прозорості в повітрі,
дубів та сосен погляд заяснів,
і сонце встало із південним вітром.
Коса втопає в щебеті птахів,
буяють цвітом дикі орхідеї.
Вони несуть із глибини віків
природні «саги»* древньої Гілеї.**
А пелікан, рожевий старожил,
злітає птеродактилем під зорі,
він погляд назавжди приворожив,
легенди тінь у лазуровім морі.
Іще скриплять реліктові ліси,
покриті хмелем, папороті віттям,
та їх не обійшли скрутні часи
на зламі третього тисячоліття.
Я хочу зупинить чарівну мить
і кличу небайдужих всіх на спротив –
скарбницю ми ще в силі захистить,
оспівану великим Геродотом!
03.05.2020
* Залишки реліктових лісів, розташовані в піщаних низинах, переважно дуб, вільха, береза, сосна, зарослі диким виноградом, хмелем, папороттю та іншими болотяними рослинами і травами, які за їх таємничість та містичність місцеві жителі традиційно називають «сагами».
** Гілея – за Геродотом, назва частини Скіфії в гирлі рік Борисфена (нині Дніпро) та Бог чи Гіпаніс (нині Південний Буг).
