День минув, з ним минула i спека,
Пахне морем, а в серці цей щем:
На Волині, далеко-далеко
Град пройшов разом з літнім дощем.
Там ліси, що вражають, соснові,
Шумлять листям у краплях тяжких,
І троянди цвітуть пурпурові,
Що так пахнуть, а дощ зовсім стих.
Ну, а я в цім краю постарію,
Рідко чуючи мову дзвінку,
Дуже рідко, неначе ту мрію,
Що задумала, та не таку.
Тільки море втішає і ніжить,
Тільки сонце, що світить завжди,
З кожним роком стаєш ти старішим,
Але треба вперед усе ж йти.
27.06.2020