Чула вислів: «Чого ти, як шершень?» Який той шершень я не могла уявити. Знаю що схоже на бджолу, знаю що дуже дзижчать, але я їх не бачила.
Коли в Марунденків було весілля і віддавали заміж доньку Оксану, то все виконували чітко до давніх традицій.
В неділю обов’язково катали на візках весільних батьків. Коли вже їх викупали у ставку, дійство майже завершилося, всі свайбани поверталися назад до весільного столу навпростки.
Саме там відбулося моє знайомство з шершнем. Ми йшли шелюгом повз старі верби, саме там у стовбурі щось гуло, але ж то далеко. Коли вже заходили в глибоку дорогу мене щось з розгону вдарило в потилицю. Укус був настільки сильний, що мене ледве з ніг не збило. Страшенно почало боліти місце укусу. Вмить на його місці напухло наче пиріг і поки я дійшла до весільного двору, мене вже не впізнавали.
Напухло все, крім стопи правої ноги. Миттєво всі куховарки почали мене рятувати. Тулили до укусу холодні каструлі та лід, прикладали мокрі рушники, мазали мазями, витирали горілкою, давали пігулки.
Того дня я вже не святкувала, бо мене, як повітряну кульку покотили додому і за лікування взялася вже бабуся.
Знайомства з шершнем я не забуду ніколи. Довгий час я оминала і ті верби і шелюг взагалі. Коли чула підозріле дзижчання обходила десятою дорогою. Пройшло багато часу від нашої зустрічі, та такого знайомства не побажаю навіть ворогам.
спасибі 
