Одного літа нашого Славіка брали в армію. До цього він після закінчення Дащенківської школи навчався в Ніжинському аграрному навчальному закладі.
У їхньому дворі дядьки за тиждень до цього ставили шалаш, напинали брезентом, звозили з усього села столи та лави. Привезли музику: колонки і підсилювач. Закупили цілий погріб продуктів, Славік наловив у Тарасівському ставку карасів.
Зранку у дворі кипіла робота, всі метушилися щ встигнути до вечора. Дядьки косили траву щоб у шопі заслати, бабуся Горпина шукала дорожки та рядна, щоб застелити лави, ми з Свєтою з жатого паперу крутили гірлянди та квіточки, щоб прикрасити в палатці.
Славік перевязаний червоними стрічками разом з товаришем пішли по селу кликати гостей на виряжання.
Зійшлося багато куховарок і всім була робота, чистили картоплю, крутили голубці, чистили осередці, кришили салати. Всі метушилися, спішили готували, ми з Ірою плуталися під ногами, то нам води, то нам хліба, то ще щось. І тут у коридорі я помітила чудернацьку рослину, схожу на дерево, але маленька і росла у вазоні, на цій деревинці росли малесенькі червоні перчинки.
Я дуже люблю гострі страви і колись бачила, як дядьо Коля кидав таку перчинку в борщ, потім кривився, червонів, але їв з апетитом. Я вирішила теж спробувать. У вирі підготовки до виряджання ніхто не звернув увагу, що я крутилася біля вікна і вирвала собі перчинку.
Деякий час перчинка була в мене в кишені, я витягувала її щоб понюхати, потім лизнути, потім знову в кишеню і так повторювалося до того часу, поки в мене різко не засльозилися очі, запекли губи, ніс і щоки.
Я з усієї сили прилетіла в кухню до мами щоб вона мене врятувала, але я ж не казала що зі мною тільки плакала і кричала, терла лице і очі, а вимовити не могла й слова.
Всі покидали своє діло і почали мене лікувати, вмивали і водою і милом, але не допомагало. Мочили рушники у холодній воді і прикладали до обличчя, та було все марно. Потім принесли трилітрову банку кисляку, лили на рушник і встромляли мене туди обличчям. Кілька годин рятували мене від невдалої дегустації і лише над вечір перестало пекти лице. Після цієї події я намагаюся не куштувати тих екзотичних продуктів про яких нічого не знаю, бо не можу забути тієї халепи, що відбулася на виряджанні у Славіка.
