Із білих сніжинок, зимових,
Наділа на очі вуаль,
Й сховалась у квітах бузкових,
Якась чужоземна печаль.
Та звідки ж в мені ти взялася?
Навіщо у сад мій прийшла?
Під теплим бузком розляглася,
І холод зими принесла...
Мабуть, тебе вітер навіяв,
Приніс із далеких країв,
В душі моїй смутку насіяв,
Тобою садок мій покрив.
Нічого, не вперше, буває,
Морозиш снігами траву,
Тебе я в любові скупаю,
Вуаль цю з обличчя зірву.
І може, як все, що любила,
Ти також залишиш мене,
І хай, звідкіля прилетіла,
Тебе вітер знов віднесе.
Покинула квіти бузкові,
Якась чужоземна печаль,
Промінчики щастя ранкові
Теплом розтопили вуаль...
***
