Сьогодні 40 день, як не стало нашого друга і поета Віталія Назарука. Підступна хвороба забрала його від нас. Час так швидко сплинув, а нам ще й досі не віриться... Все чекаємо, що ось висвітлиться вірш Віталія, чи пролунає дзвінок і почується голос... Боляче втрачати... бляче з цим жити... Ми завжди будемо пам'ятати цю світлу і добру людину! Нехай земля йому буде пухомі і Царство небесне!
Все чекаю... Відкривши сторінку
Чи побачу на сайті тебе...
Та все марно, на серці так гірко
У душі так болить і шкребе.
Лише спогади водять стежками,
В ті місця, що такі дорогі.
Коли падають краплі дощами,
Залишаються сльози й жалі...
Чую впевнений голос:" Не треба.
Бо і там відчувається біль!"
Загорілася зірка на небі
І моргає так часто звідтіль.
Як не вчасно забрала хвороба,
Не дала більш зустрітися нам.
І назавжди закрила ворота,
Ти пішов у незвіданий Храм!
Будеш вірші свої там писати
І для Господа будеш служить.
Ми ж тебе будем тут пам'ятати,
Хоч без тебе так важко нам жить...
Ти пішов, на сайті пусто стало,
Ми сумуєм і твої вірші.
Тут тебе нам так не вистачає,
Голос твій вчувається в тиші.
Хай йому буде царство небесне...Не забудемо..
Світла пам'ять Віталію і царство небесне... 
Ти пішов, на сайті пусто стало,
