Жінка - осінь - щедра господиня,
Любить працю в полі і в саду.
З поцілунком спіє жовта диня,
Й літа шум збирає на меду
Жінка - осінь ніжна і примхлива,
Любо пестить вересень теплом,
В почуттях солодка і зваблива,
З поетично - малярським крилом.
Жінка - осінь тиха і сльозлива,
Сум ховає в хмару дощову,
До нестями мила і вродлива
Й схожа на ромашку польову.
Жінка - осінь муза і актриса,
Десь на скрипці грає в квітнику,
І намисто з крапель барбарису
Одягає вербам на ставку.
Жінка - осінь мудра і красива,
На щоках горить калини жар
В почуттях відкрито гонорлива,
А в очах - хмеліючий нектар.
Жінка - осінь краля і панянка,
Розшиває сукню бурштином,
Вранці - леді, ввечері- шляхтянка
Ходить з пензлем тихо за вікном.