Посадила калиноньку при дорозі,
Тільки долю незавидну їй дала.
Незабаром вже сама спочила в Бозі.
А калина підростала, зацвіла.
Кожен день сприймала так, неначе свято,
Дарувала людям пахощі свої.
Зустрічались біля неї молодята.
І співали на калині солов"ї.
Познущались випадкові перехожі:
Жартували і понівечили цвіт.
А вітрище, знахабнілий і ворожий,
Поглумився, обірвав листочки з віт.
Засихає бідолашна сиротина.
Роси скрапують з покручених гілок.
Не побачить осінь кетяги калини -
Від сердешної залишиться пеньок.
Не садіть, прошу, калину при дорозі
На поталу завидющим ворогам.
Оцінити подарунок ваш не в змозі,
Хто в душі своїй краси не має сам.
Зворушливо... 
