Ой, ти дубе - дубе,
Кучерявий дуже,
Скажи мені, дубе,
Що далі ще буде...
Тебе посадили
Ми вдвох з чоловіком,
З тобою зростали
Наші любі діти...
Верба біля тебе
Знову зеленіє,
І сонечко з неба,
Обох вас ще гріє...
Мого ж чоловіка
Давно вже немає,
Він в іншому світі,
Десь там спочиває...
Давно спочивають
Синок і невістка,
А поруч із ними
Моя мама рідна...
Роз"їхались діти,
Шукать свої долі,
А я залишилась
Одна в своїм домі...
Діти мої, дубе,
Дзвонять й приїжджають...
І мене до себе,
Вони запрошають...
Та я до них, дубе,
Ще не поспішаю,
Могилки померлих,
Я тут доглядаю...
Ой, ти дубе - дубе,
Кучерявий, дужий,
Скажи коли, дубе,
Війні кінець буде?..
А ще, коли вірус
У безвість відійде,
Коли зрілість й мудрість,-
Відчують всі люди?..
І тим безпорядкам,
Що є у нас, дубе,
Владу й олігархів,
Як спинить нам, дубе?..
Як очі розкрити
Моїм українцям,
Щоб у правді жити,
Без бід і чужинців?..
Ой, ти дубе - дубе,
Кучерявий, дужий,
Доля наша, дубе,
Тобі небайдужа...
Підкажи,прошу я,
Як далі нам жити,
Як владу цю злую,
Кудись відтіснити?..
ID:
890271
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Поема ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 30.09.2020 19:33:53
© дата внесення змiн: 30.09.2020 19:33:53
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|