Зустрічала багатствами осінь
На старенькім родиннім порозі.
Золотила в садочку стежини,
Непідкупно тримались жоржини.
У стодолі – в рядок гарбузята,
Як щокаті кругленькі бузята,
Огірки й помідори у діжах
І капусточка квашена, свіжа.
Ще, цибулі віночки розкішні
Та любиме варення із вишні.
Вчора бавилось бабине літо,
А сьогодні не видно і світу.
Задощило, насунулись хмари,
Почалися осінні вже чвари…
І гасають вітри на городі,
Хмиз забутий пливе ніби в ґроті.
Шаленіє розхристана злива –
Мов русалка, підтоплена слива…
Лиш мовчать голосисті перуни,
Певно в кузні наковують струни
Для тривалих постійних концертів.
Витискає тепло холод вперто.
Ґумачки, парасолька і плащик...
Дні коротші, а ніченьки важчі.
20 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
