|
Мій новий вірш...Щойно закінчив...Зацініть...Дякую..
Ну що «вкраїнці»?
Ви ще досі з краю?
Що з вами відбувається, скажіть?
Вам ворог ребра, руки вивертає,
А ваш козацький дух і досі спить.
Здавалось, ось вже перемога близько.
Дотиснуть би ще трішки, цих мерзот…
Майдан був шансом. Відновилось військо.
Чому ж пустили зрадників, заброд,
Під наші мури, відчинили стайні,
Ключи віддали мовчки від скарбів?
Готові нести кривдникам останнє,
Та вже перетворились на рабів…
Хіба ж нам всім не соромно, до болю,
Що допустили цей розгардіяш?
Корупцію і злидні звем ганьбою,
Вже президент, нам зовсім, не фромаж…
Підняли бунт, проти свого Гетьмана,
Під вереск, свист, і сміх всіх ворогів,
Гарцюють на кістках Євромайдану,
Вже не ховаючи очей, ані голів…
Отямились, нахаби, підвелися.
Перевертні в мундирах тут як тут.
А ми що, ми по хатах розбрілися,
І слухаєм, як бреше той манкурт…
І ти вже не господар в власній хаті,
І чин не той, що вже казать про хист.
Не чутно лязкіт гусень на параді.
Десант не марширує в повний зріст.
Що коїться, втомились від держави,
Чи від війни, яку проспали ви?
Забули мову, відріклись від слави,
Самі себе, і нас перемогли…
Безбожників внесли в Верховну Раду.
В степах твоїх гарцює чорний кінь,
Той, що «троянський», як доважок зради,
Як гіркий смак пройдешніх поколінь.
Ніщо, ніхто не вчить вас. Не навчались!?
Чужинській досвід ближче аніж свій.
Не в тих ви вірили, не з тими ви кохались,
У мовчазній пустелі віковій…
А зараз ти самотня й незалежна,
Ну майже, ну ще трішечки, ось-ось.
Дрескод тобі нав’яжуть обережно,
До невпізнання, до «не відбулось».
Зневірені герої на «підвалах»,
Чека на справедливість від Богів.
Розгубленим дівчиськом по «кварталах»,
Блукаєш ще у лігві злих вовків.
А патріоти ждуть від тебе рішень;
Сміливих, войовничих, рятівних.
Засяй нарешті, чарівна, скоріше,
Яскравой зіркою, в різноманіть доріг.
Та що ж це я вірші сумні читаю.
Рядок похмурий, ляже за рядком,
Журбою відчайдушною заграє,
У почуттях за різдвяним столом…
Пробачте, грішному піїту глашатаю.
Хвалебних од з дитинства не любив.
Я правдолюб, а правдоруб рубає,
Не добирає, й не підбирає слів…
Не в виграші, не в програші, гадаю.
Коли є порох в діжках, - будем жить.
Я з Україною у серці засинаю,
А прокидаюсь щоб її творить…
Невтовзі вийде новий кліп на мій вірш на моєму Ю-туб каналі...
Підписатись можна тут:
https://www.youtube.com/channel/UCf9Moj4f9Cj6sU25TUVL63w
І ще один україномовний новий канал:
https://www.youtube.com/channel/UCSyk91WDHlmB10gvVDi-Wng
ID:
900538
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.01.2021 19:14:04
© дата внесення змiн: 01.08.2023 21:19:24
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
здоров'я, довгих років плідної творчої праці, і щасти Вам і вашій родині...Дякую за вітання... 
