Запліднені напевно сім’ям каїна чужим,
Бездушні ви і злі й ненависні у плоті.
Розчинитесь, розтанете в історії, як дим,
Потонете нещасні бо’ у власному болоті.
Богів Своїх і Предків Світлих не гнівіть,
Перед майбуттям браття не зганьбітесь.
Свою ще не пропащу душу не згубіть,
З колін прошу раби вас... піднімітесь.
Прокиньтеся, прошу вас, знов і знов, молю,
Чи ж не дістали вас ще злодії лускаті.
Овече стадо... не противитеся злу,
Чим вам помазали так вир.дки прокляті.