Неправда усюди, недоля, зневіра,
Нема ідеалів, до істини прірва.
Знання розвивають, зближають, єднають.
А в єдності сила, тому й розділяють.
Свобода - в якій виживає сильніший,
Нахабніший, наглий, жорстокий, хитріший.
Де справедливість? – Не видно, не чути.
Немає надії… Недовго до смути.
Безглуздя, убогість… Без знань лиха доля.
Зникає духовність та світ збожеволів.
Ведуть до кінця нас байдужі, пихаті,
Поламана доля, нема щастя в хаті,
А їм усе мало, все тягнуть на себе,
Виснажують землю та лізуть на небо.
Навіщо Землі стільки вбивчої сили?
Їх наче не матір під серцем носила…
До них не достукатись, марні надії.
Підуть в небуття всі нездійснені мрії.
Кого зупинили чужії могили?!
Не світ збожеволів, це люди здуріли.
Що з нами стало та що з нами буде?
Що є Держава і де в неї люди?
Дороги немає та зникли стежини,
А бульбашки мильні не знають провини.
