Немає дозволу в мовчанні та тебе воно обіймає,
Я притихла від сну в якому тебе віднайшла,
І ці білі обличчя - їм нічого вже розказати,
Поміж копій чужих я лишаюся завжди твоя.
Серед сірих дощів зачекалась на щирість між нами,
Коли рвуться нитки, а у долі нема вороття,
Де стискається день на розбиті слова між словами
І зникає ілюзія... Скромність...
Між нами весна.
Хай буяє весна! 
Щастя ЛГ! 
