Знов снились кошмари..
Являлися в реалі.
По тілі мов по сталі
шмагалися удари.
Як молотом по цеглі..
розкришували душу
хорошу, не байдужу,
до зради не підлеглій.
"Побили" в чотирнадцять ...
маленьку, милу душу..
хорошу, не байдужу..
І зрадили у двадцять ...
Не відпускає страх,
що більше не повірить...
Любови не осилить..
В чужих життя руках.
На вимерлій планеті..
Вже продане монеті.
Болить! Пече! Згорає!
Замучена душа..
до каторги руша,
до каторги рушає.
Ніхто не кличе ... Тихо..
Ридають в тишині,
бо знов на єдині -
душа і її лихо.
Ти вмерла! То вмирай!
Щоб більше не боліла,
пригорнута до тіла..
нещасна.. Прощавай!!
