Вірш написала...І пишу я знов,
І до снаги мені моє писання.
Поезія це - свято, це - любов,
Моє натхнення, пошук, сподівання.
Пишу я тихо...Що там говорить?
Та і немає з ким мені балакать.
Лиш під ногами кіт рудий мурчить,
А я пишу. Це краще, аніж плакать.
Все, що було, - пройшло і відпливло,
У віршах все минуле оживає.
Весни і літа ніби й не було,
І радість, і печаль в душі буяє.
Отак пишу я - за рядком рядок,
Про що писать - душа, звичайно, знає.
Кожен рядок - життя мого урок,
Я кожну мить у віршах звеличаю.
В моїх віршах є осінь і зима,
Весна і літо, радість й часом сльози...
Поезія - це радість, це - життя,
Не змиють їх дощі, ані морози.
Бува поезія моя й гірка,
Та в ній - усі мої найкращі ліки:
Від смутку і журби..Та й для добра,
Живе в мені сьогодні і навіки...
