Чувається мені у снах
Одне, щось тихе і хороше.
Тримає дядько у руках
Письмо, як ніби похоронне.
"Я чуваю у своїх словах,
Щось таємне і пресвітле.
У сотнях, тисячах стежках,
Сяє сонечко розквітле.
І відродження письменних
В Україні всіх пробудить.
Не безталанних і мерзенних,
І не тих, хто всіх осудить.
А тих, хто творить без страху,
Хто прививає дітям смак.
Тих, хто не боїться й краху,
Хто укаже людям знак."
Хто не побоїться назватись українцем?
Справжнім, чистим і сердешним.
Без страху вмерти від опіку свинцем,
Заспівати гімн і бути безстрашним.
Мав би за честь брати участь,
Участь у відродженні письменних.
І бути тим хто напрям задасть,
Для всіх людей натхненних.
А все здавалось ніби сон,
І чувається у ньому смак.
І всі люди в унісон,
Кричали "Слава Україні!" взнак.
