Перлина у дивній короні,
Що сяє крізь велич століть -
Мій Ужгород в Божій долоні
На землях Карпатських стоїть.
Ужем опоясаний тихим,
В обіймах прадавніх лісів,
Забутий журбою і лихом
Цей свідок далеких часів.
Тут сакури вітром рожевим
Бруківки метуть дзеркала,
Мов в казці фгурки сталеві
Бажають прохожим добра.
Дугою брів в’ються алеї,
Вздовж липи цвітуть золоті,
Ось брама стара, а над нею -
Дозрів виноград на щиті.
Історій потік нескінченний
Хранить ця перлина мала,
Вплітаючи справи буденні
У предків славетні діла.
Октави років в піднебесся
Злітають як в вись журавлі
У місті, де квітнуть надії,
Та мрії мої і твої.
Звертаючи погляд до неба,
Я прошу про милість всяк час:
Щоб Ужгород цвів едельвейсом,
Був променем щастя для нас!
