Хочу бігти потічками до старої хати,
По дитячому вдихнути пахучої м’яти.
Впасти дивом на коліна, де старі пороги,
В росах ранніх, до схід сонця, викупати ноги.
Назбирати черемшини - висушити зілля,
Обійняти до схід сонця вишневого гілля.
В буйнім цвіті, веснянковім - у намисті раннім,
У осінній прохолоді, в подиху туманнім.
Задивитися на небо - зустріти лелеку,
Що вертається додому, вітрами, здалеку.
Відчинити стару браму, обпалену снігом -
Як же млосно, милий Боже, пахне знову хлібом!
Замели роки лиш кроки, де мама ступала,
Тата, Боже, теплі руки, завше б цілувала.
Потічки не ті, померкли, трава затягнула,
М’ята вицвіла з роками та й старість відчула.
Лиш лелека залишився у гнізді старому,
Він єдиний пам’ятає дорогу додому.
З ним зустрінусь, привітаюсь - птаху мій, єдиний,
Як же схожі наші долі, й світ мій - журавлиний...
#лесяутрисковоробець
