Був вересень теплий.
Урок за уроком
Ішли своїм звичним розміреним кроком,
То гамір, то тиші щасливий момент,
І дзвоник, одвічний шкільний диригент:
Аж ось серед дня звідкись чутка взялася
Й миттєво по школі усій розійшлася,
Що всю непотрібну нам літературу
Здадуть за годину на макулатуру.
Ну й що? Хай здають, скільки може лежати?
Роками лежати! І всім заважати.
А так якісь кошти. Я вам скажу більше:
Здадуть й книгосховище – вже веселіше.
Звільнили п’ятьох парубків з фізкультури,
Щоб знесли у двір стопки літератури
В коробках, у в’язках, чи насипом просто –
І от вже гора вище Кримського мосту.
- Алло, слухай, тату, тут справа є дивна.
Лежить купа книг. Може дома потрібна?..
Окей, називаю. Якийсь є Франко.
Васильченко, Маркс – не потрібний ніхто?..
Кобзар.
- Цю візьми. У село завеземо
Бабусі. Що ще?
- Та дивлюсь. Щось знайдемо…
Бокаччо. Стендаль. Етикет. Право. Мова.
Історія Русів. Така гарна, нова.
Грушівський, Субтельний… А ось словники.
Ого, як багато. Усі ящики…
Нічого не треба? Ну добре, давай,
Вже звоник, пора. Щось слабкий урожай…
Був вересень теплий.
В дворі просто неба.
Лежали книжки, ніби так їм і треба.
Чекали. І кіт поруч сонний лежав.
Лиш вітер пожовклі сторінки гортав………..
Дуже сумно що ми так мало читаємо.А з децентралізацією підуть усі книги в
безвість.Алеж немає вищої насолоди ,як тримати в руках бажану і цікаву книгу...
Важко не погодитися, якраз останнім часом знайшла час на читання, скільки насолоди дає цей забутий процес! Особливо коли знаходиш саме ту книгу! Дякую за відгук
Сумно.. Колись ми вважалися нацією , що багато читає..Але і тоді мало хто читав..- здебільшого хизувалися полицями з рідкими книжками..Серед моїх знайомих практично ніхто не знає, що таке справжня література.. Але все ж вона потрібна - тому жива..
Гарний, розумний вірш!