Вже кружляє літо свій танок прощання,
Поміж трав пахучих у лугах й полях...
Умилось росою холодною зрання,
І біжить до осені у казкових снах.
На стерні колючій подряпало ніжки,
В ранкових туманах , наче в пелені,
Мружиться до сонця , щоб зігрітись трішки
Й дарувати людям ще погожі дні.
В хусточці барвистій , губки вже надуло,
Дощиком сплакнуло ще в останній раз,
У люстерко річки сумно зазирнуло,
Бо прийшов прощання невблаганний час.
Назбирало в лісі ожин повну жменьку,
І пташкам послало прощання своє...
Зібралось в дорогу... Й пішло потихенько
До тої межі , де вже осінь поволі встає.
Прекрасного Вам дня. 
