А яблуко пахне весною, не літом:
Окиснене свіжим, морозним повітрям,
Обтерте ручатами брудними жваво,
До блиску натерте, воно немов сяє.
І подиву вже не знайдеться межі:
Мале, не злякалось ні снігу, ні криги,
Заховане в листячку і борозні,
Пролежало зиму, проте не змінилось.
Граблі відставляю: яка вже робота?
Час царської трапези! Прошу до столу!
Шматок за шматочком смакую, радію,
Достойна зарплата за працю і втому.
