Розквітають чорнобривці у моїм краю,
Вмиваються росою і дощами.
Мов зачарована ,на стежці я стою ,
Що стільки літ вела мене до мами.
Думками лину я в дитинство знов ,
Згадую матусі добрі , ніжні руки.
Її велику і святу любов,
І біль й тривоги, зустрічі й розлуки.
А чорнобривці квітнуть коло хати ,
Зоріють квітами... І спогади ясні.
Їх щовесни все насівала мати,
Ці ніжні квіти , горді й чарівні.
Вони так пахли терпко вечорами,
Зоріли в тихе небо над селом.
Згадався ніжний , теплий погляд мами
І вся родина разом за столом.
В букеті красувались чорнобривці
І вишивана скатертина на столі.
А батько роздавав дітям гостинці,л
І ми раділи , пташечки малі.
Вдивляюсь я у зоряні суцвіття,
У чорнобриві гами кольорів...
І лине спів пташок десь в верховіттях
І світ у спогадах , від. щастя захмелів.
До осені літа злетіли журавлями,
І знову квітнуть чорнобривці у селі...
Ці ніжні квіти , наче дотик мами,
Зціляють душу кожен раз мені.
Хай квітнуть чорнобривці коло хати,
Найкращі квіти рідної землі.
Щасливі ми , доки жива ще мати .
І нас чекає в рідному селі.
,
...
