Про поетів і віршомазів
Прийшов поет до поетеси,
як ходять в гості, просто так,
наче гульвіса до принцеси,
(секрет відкрию не для преси),
любив горілку і коньяк.
Вона ж гульвісу пригощала,
вином римованих рядків,
ще трохи кави наливала,
вона гульвісу добре знала,
та не дала чого хотів.
Тож він посидів, тай подався,
собі до інших поетес,
він негараздам не здавався.
Він часом вам не зустрічався?
Гульвіса той не знає меж.
То ж раптом прийде, привітайте.
Хто з нас хоч трохи не грішив.
Йому потроху наливайте,
як захмеліє, то чекайте,
чарівних про Любов віршів.
Не все в житті у нього склалось,
так як гадалось, як хотів,
кохання іншому дісталось,
таке в житті не раз траплялось,
а з віршомазом й поготів.
В житті по різному буває,
як Доля скаже тет-а-тет,
і наперед ніхто не знає,
а з віршомаза виростає,
іноді визнаний поет.
Тож не спішіть його судити,
майте терпіння, дайте час,
вірші в поета наче діти,
навчають нас життю радіти,
він не назавжди віршомаз.
7.09.21
