***
Клекоче день у вирі суєти,
у вікна сонце тарабанить марно.
Ти нині - ти, а завтра - вже не ти,
маленька тінь заляканої сарни.
На тлі боїв і, ніби перемог,
на ешафотах безпорадних істин
нові Боги малюють декалог,
нові у ньому двигаючи змісти.
Такі розкладки і такі тини,
і бездоріж невиведені мапи.
Ти ніби спиш, та нині це не сни,
а яви пазуристі, темні лапи.
Тікай чи ні, біжи чи просто стій -
земля ще в русі, сонце не згоріло.
Цей день, як постріл, як кусючий рій,
вгризається у душу, наче в тіло
Холодним лезом виру суєти...
І опиратись, певно, знову марно.
Ти нині - ти, а завтра - вже не ти,
а тільки тінь заляканої сарни...
14.09.21 р.